Спогади випускників різних поколінь про нашу школу.
Шановні відвідувачі сайту, якщо у вас є приємні спогади про нашу школу, вчителів або однокласників, і ви бажаєте ними поділитися, будь ласка, надішліть їх через меню сайту “Зворотній зв’язок”. Ми обов’язково їх опублікуємо.
Народилася я 27.10.1996. У перший клас пішла в 2003 році. Перша вчителька – Цимбалюк О. Р. Початкова школа відкрила двері у чарівний світ знань. Що день – то казка. А цю казку дарувала нам наша Ольга Романівна. Естафету після Ольги Романівни прийняла Ралько Оксана Іванівна, яка намагалася нас об’єднати в одну велику шкільну родину.
Підростає людина… Світлого вересневого ранку маленький громадянин з букетом квітів і ранцем іде до школи, щоб скористатися своїм правом на освіту. Так відбулося і в моєму житті. Здається, зовсім недавно перший дзвінок, а скільки спогадів, скільки пригод пригадую я. Згадую першу вчительку, перший диктант і першу оцінку.
З впевненістю можу сказати, що школа сформувала мене як особистість! 01 вересня 1998 року я вперше переступила поріг Теребовлянської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 і жодного разу за всі 11 років навчання не пошкодувала, що обрала саме цей навчальний заклад.
У 1997 році прийшов мій час йти на свій перший дзвоник. Своє перше вересня не пам’ятаю. Але оці урочисті лінійки, якщо чесно, мені ніколи не подобалися – стоїш ото, печешся на сонці або мокнеш під дощем, поки дяді і тьоті виголошують якісь промови…
Спогади про школу, мабуть, як корені – глибокі, багаті, живі – вони мене живлять так само сильно як віра та батьківська любов. Скільки ж учнів вийшло зі стін нашої школи №2? А в кожного своя школа, унікальна. І в мене є моя школа, яка почалась 1 вересня 1985 року…
Швидко пливе час. За далекими порогами юності залишилася рідна школа. У кожного з нас свій маршрут, свої життєві далі і зупинки, свої болі і тривоги, радощі і успіхи. Кожен із нас знайшов своє місце у житті, але у кожного із нас бентежно стукає серце при згадці про шкільні роки…
Читати далі…Пройшло вже понад 20 років, як я, Ульянова Ірина, випускниця 11 класу Теребовлянської ЗОШ №2 стояла серед однокласників на святі Останнього дзвоника. Це свято було присвячене нам – випускникам. Тоді, ми стояли щасливі і стривожені на порозі чогось нового і нам тоді ще невідомого.
Читати далі…Про школу можу розказувати довго і з великим задоволенням. Чого лише були варті наші поїздки “на буряки” та “на огірки”. Особливо, сапання огірків. Ми, в основній масі, діти асфальту, не дуже переймались якістю роботи і рубали ті огірки під корінь сапами, які були більші за нас, а тоді втикали зрубане в землю.
Переді мною дві фотографії. На одній з них – налякана маленька дівчинка з великим бантом. На іншій – та сама дівчинка, трохи старша, і з таким самим великим бантом. Мій перший і мій останній шкільний дзвінок. Дві фотографії, відстань між якими – десять років…
Читати далі…Мої перші кроки у стінах рідної школи відбулись у далекому 1973 році. В той час Теребовлянська СШ № 2 розташовувалась у центрі міста, навпроти тодішнього центрального універмагу. Близько двох десятків першачків прийшли до Клари Семенівни Бельмус, однієї з кращих вчителів початкових класів району.
